Упродовж своєї кар'єри Орест Банах встиг прилучитися до багатьох історичних подій американського футболу.

Чикагський 07 ЯНВАРЯ 2013, 10:55

Вiнграв у Північно-американській соккер-лізі на зорі тамтешнього професіоналізму, разом із блискучими українськими діаспорянськими командами досяг великих успіхів у США, грав у складі національної збірної своєї нової батьківщини. Із паном Орестом ми згадали ті славні роки. 

 

Стопами батька

 

Почнемо з того, що майбутній американський «Goalie» походить із справдешньої спортивної родини. Його батько Омелян (народився 11 червня 1922 року) був нападником легендарної львівської СТ України, а наприкінці Другої світової війни, як багато інших розкиданих лихоліттями українців, опинився у німецьких таборах «ді-пі» для депортованих персон. Але й там люди не розлучалися з футболом – Банах з товаришами грав за наші команди Зальцбурга, Ульма, Карсфельда-Міттенвальда. У сезоні 1946/47 Омелян разом із кількома іншими найкращими українськими футболістами долучився до команди другої ліги Фенікс-Алеманія із Карлсруе. У чотирьох матчах він відзначився двома голами, однак українська бригада тоді припинила співпрацю із німецькоюкомандою. Скоцені та Стецьків опинилися у Франції, де встигли засяяти у елітних командах.

 

А от Банах із родиною переїхав за океан, де упродовж 1949-51 років виступав у складі України в канадському Торонто, а упродовж наступних трьох років – за нью-йоркський УСК. Упродовж 1954-64 років Омелян Банах виступав у складі легендарних чикагських Левів разом із Зеноном Сниликом. На той час у родині Банахів уже підростав маленький Орест. Він зростав у Іллінойсі, 1965 року закінчив школу Іст Лейден у передмісті Чикаго, Франклін-Парку. Як згадує Орест Омелянович, батько-форвард з дитинства тренував його, пробиваючи по воротах, де стояв його син.

 

Слава українського діаспорянского футболу в США була гучною. Чого вартий лише прорив Філадельфія Юкрейніенс, яка неодноразово вигравала Відкритий Кубок США – у часи аматорської ери, напевно, найголовніший турнір Північної Америки. Не відставали й чикагські українці, які грали в одній із найсильніших міських ліг країни. Саме в складі Левів юний Орест Банах почав свої виступи в дорослому футболі. Значну допомогу в його становленні надали Клюфас та Гординський, з якими він працював ще із юних років.

 

Канадське звершення

 

1967 року родина Банахів гостювала в Торонто, і Орест попросився постажуватися в команду Торонто Рома, яку очолював друг родини та іще один видатний діяч нашої футбольної діаспори Остап Стецьків (екс-гравець того самого Ліону, нині – одного з найкращих клубів Франції). Короткі оглядини, напевно, серйозно вразили канадців, адже юнака, який приїхав на канікули в Торонто, залишили в команді й зробили воротарем основи. «Це була велика честь для мене, молодого хлопця, грати в команді з друзями батька проти професіоналів, гравців збірних різних країн, які виступали в канадській лізі. – згадує Орест Омелянович. – Не злічити тих європейців, аргентинців, які приїхали грати проти нас. Тим не менш, ми виявилися сильнішими, і Торонто Рома здобув свій перший та єдиний титул чемпіонів Канади 1967 року».

 

У сяйві професіоналів

 

Три сезони в найкращі свої роки Орест Банах провів у Північно-американській соккер-лізі. Тодішня NASL – вражаюче зібрання зірок та грошей. Його команди – Бостон Біконс, Балтимор Бейс та Сент-Луїс Старс – також мали чимало легіонерів. А ще – трішки українців. У Бостоні юний Орест перетнувся із аргентинським українцем Володимиром Тарнавським, який в Південній Америці діставався фіналу прем'єрного Кубку Лібертадорес. У Балтиморі був іще один аргентинець – оборонець Хуан-Джон-Іван Бородяк, а також форвард Расті Кіндратів. У Сент-Луїсі всього кількома роками раніше виступав той самий Нік Крат, із яким Банах перетнеться і в збірній США. За три сезони в NASL Банах провів 20 матчів, у яких здійснив, за підрахунками прискіпливих американських статистиків соккеру, біля трьох сотень (!!!) сейвів. У професіональній лізі на заваді молодому голкіперу ставали серйозні конкуренти та травми, але у аматорському футболі, все ще сильному і впливовому, Орест здобув чимало тріумфів, виступаючи за Левів та Чорноморську Січ.

 

«Ліга вражала своїм рівнем, – пригадує Орест Банах. – Однак поруч із блиском «зірок» були й неприємні фактори. Загалом, умови тренувань були дуже хорошими, але не скрізь. Все залежало від успішності та зірковості команди. Якщо ваша команда програвала, ви могли розраховувати не більш, як на 2500-6000 вболівальників. У випадку, коли ви перемагали, глядачів бувало від семи до двадцяти тисяч. Найбільшу глядацьку активність проявив з часом Нью-Йорк, який залучив у команду Космос міжнародних зірок